Multimillonario ucraniano pagó rescate por el barco "Faina" con carros de combate a bordo

Kíev, 2 de marzo, RIA Novosti. El empresario ucraniano Víctor Pinchuk pagó el grueso de rescate por la liberación del barco "Faina", secuestrado por piratas somalíes en septiembre del año pasado, informó hoy el jefe del secretariado del presidente de Ucrania, Víctor Baloga.
"El presupuesto republicano no recoge la partida ‘gastos en liberación de rehenes' por lo que era necesario reunir el dinero recurriendo a fondos extrapresupuestarios. En mi condición de coordinador de operación especial, solicité ayuda a los empresarios nacionales muy comprometidos en proyectos de beneficencia", explicó Baloga y agregó que el "grueso de los gastos en el pago de rescate (varios millones de dólares) asumió Víctor Pinchuk".
Según los datos oficiales, por la liberación del "Faina" a primeros de febrero de 2009 se pagó un rescate de 3,2 millones de dólares, mientras medios de prensa dieron la cifra próxima a 4 millones.
Pinchuk es uno de los hombres más ricos de Ucrania. La revista Forbes calculó en 5 mil millones de dólares su fortuna en 2007. El empresario ucraniano es uno de los principales patrocinadores de la fundación del ex presidente de EEUU, Bill Clinton.
Piratas somalíes secuestraron el 25 de septiembre de 2008 el carguero "Faina", que transportaba 33 carros de combate T-72, misiles antiaéreos, lanzagranadas y municiones, vendidos a Kenya por Ucrania. A su bordo se encuentraban 17 ciudadanos de Ucrania, tres ciudadanos de Rusia y un letón. El capitán Vladímir Kolobkov, ciudadano de Rusia, murió a causa de un ataque al corazón. Inicialmente los piratas exigieron un rescate de 8 a 20 millones de dólares, según diversas fuentes, y amenazaron con matar a los rehenes si se decidía realizar una operación con empleo de armas para liberarlos. Los pitaras abandonaron el navío el 4 de febrero de 2009, al recibir el rescate. Los marineros liberados llegaron por aire a Kíev el 13 de febrero.

В Росії вийшли книги про війну РФ з українськими "помаранчевими"

В Росії вийшло у світ кілька книг, в яких описується крах незалежності України та україно-російська війна. Так, видавництво "Фоліо" видало книгу Максима Калашнікова "Незалежна Україна. Крах проекту". В інтернет-магазинах твір можна знайти в рубриці "Публіцистика", пише сьогодні "Українська правда".

В анотації до книги автор стверджує, що сучасна Україна "розколюється, наростають суперечності між Заходом і Сходом, і якщо цей процес не зупинити, то Україну може очікувати сумна доля Югославії".

"Десятиліття Радянської влади в голови школярів і студентів вбивали тезу про братні східнослов'янські народи - українців та росіян. Однак, шановний читачу, якщо українці - це окремий народ, то тоді спробуйте відповісти на кілька простих запитань. Наприклад, коли з'явився на світ цей "інший", неросійський народ? Де він виник? Коли переселився на землі Київської Русі? Якою мовою він говорив? Ті відповіді, які нам пропонують українські національно-стурбовані діячі, у кращому випадку викликають сміх", - пише Калашніков.

У продажу також з'явилися книги російських авторів з серії "Війна на порозі", написані у стилі "фентезі", в яких описуються військові дії на території сучасної України.

Так, у книзі Георгія Савицького "Поле бою - Україна. Зламаний тризуб" автор пише про те, як "помаранчеві" нацисти розв'язують в Україні громадянську війну".

"За допомогою "миротворчого контингенту" НАТО, під прикриттям американської авіації та бронетехніки західноукраїнських каратель с тризубом на погонах починає винищувати російськомовне населення, стираючи з лиця землі цілі міста", - йдеться в анотації до книги.

"Все Лівобережжя, Крим і Новоросія піднімаються проти окупантів. Росія допомагає бійцям Опору новітнім озброєнням, добровольцями і військовими радниками. Вони зламають проклятий бандерівський тризуб! Вони покажуть натовським "яструбам" кузькіну мать! Поле битви - Україна! Це є наш останній і рішучий бій", - пише автор.

У книзі Федора Березіна "Війна 2010. Український фронт" автор також переносить військові дії на територію сучасної України.

"Третя світова війна на порозі! Світова пожежа почнеться в Україні. Збройний конфлікт, що спалахнув у Криму, загрожує перекинутися на всю Європу. І Росії не залишитися осторонь вирішальних подій. Головним фронтом майбутньої війни стане Український фронт", - йдеться в анотації до книги.

У книзі "Російсько-українські війни" автор Олександр Сєвєр пише про те, як "захопивши владу в Україні, "помаранчеві" проводять відверто русофобську, провокаційну, ворожу по відношенню до Росії політику".

"Офіційна київська пропаганда фактично натравлює українців на росіян, безбожно переписуючи історію, представляючи минуле наших народів як безперервну низку російсько-українських воєн. З цією прозахідної русофобською Україною ми не раз воювали в минулому. І якщо вона переможе, якщо "помаранчеві" втримаються при владі - не виключено, що доведеться воювати і в майбутньому", - йдеться в анотації до книги.

При цьому автор стверджує, що ця книга - "кращі ліки від ілюзій і повторення минулих помилок".

"Це - гірка розповідь про братовбивчі російсько-українські війни минулих століть. Це - правда про руйнівника слов'янського братства, про головних ворогів справжньої України та Росії: від зрадника Мазепи до петлюрівців і бандерівців, від українських націоналістів XIX століття, які переписали начерно історію братніх народів, до нинішніх "помаранчевих" фашистів", - йдеться в анотації.

Примітно, що не зважаючи на все вище написане, за даними останнього опитування, переважна більшість українців добре ставляться до Росії, велика ж частина росіян настроєні до України негативно.

Порівняльний аналіз даних опитувань показують, що ставлення до Росії в Україні набагато краще, ніж до України в Росії. Понад 90% українців позитивно настроєні до Росії, причому за рік це ставлення навіть дещо покращилося (з 88% до 91%), невелика кількість тих, хто негативно ставиться до Росії у 2008 році (7%) зменшилося до 5%.

Ситуація в Росії повністю протилежна: там позитивне ставлення до України зменшилося з 55% у 2008 році до 29% у 2009, а негативне зросло практично удвічі - з 33% до 62%.

Таким чином, зараз погано ставляться до Росії в Україні 5% опитаних, а в Росії до України - 62%.

Росія пропонує Україні укласти угоду про спільне запобігання НС у місцях дислокації ЧФ РФ

Росія пропонує Україні укласти міжурядову угоду про взаємодію в питаннях запобігання надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків у місцях дислокації Чорноморського флоту РФ на території України.

Про це повідомив сьогодні на брифінгу керівник прес-служби Міністерства закордонних справ Василь Кирилич, інформуючи про підсумки робочої зустрічі українських і російських експертів з обговорення питань, пов'язаних з функціонуванням ЧФ РФ і його перебуванням на території України, яка відбулася в Києві 25-26 лютого, передає УНІАН.

За словами Кирилича, позитивним є те, що укладення цієї угоди на міжурядовому рівні дозволить врегулювати весь комплекс можливих проблемних питань і дасть правові підстави для включення до його тексту положень, що стосуються проведення інспекцій військових об'єктів, в яких зберігаються вибухові й хімічні речовини.

Керівник прес-служби МЗС повідомив, що на зустрічі сторони також обговорили концептуальні основи розробки угоди про дії сторін у разі загрози виникнення кризової ситуації, зв'язаної з використанням об'єктів ЧФ РФ, що дислокуються на території України.

Проте, зазначив Кирилич, конкретних результатів у розробці угоди не було досягнуто.

Відповідно до угоди між двома країнами, підписаної 28 травня 1997 року, ЧФ РФ базується на території України до 2017 року. Передбачалося, що цю угоду можна буде автоматично продовжувати на подальші п'ятирічні періоди, якщо одна із сторін письмово не повідомить партнера про інше не пізніше, ніж за один рік до закінчення терміну дії документу. Влада України останнім часом вживає заходів, зокрема законодавчого характеру, про неухильне виведення ЧФ в травні 2017 року.

Влада України останнім часом вживає заходів, зокрема законодавчого характеру, про неухильне виведення ЧФ в травні 2017 року. Так,відповідний законопроект доручив розробити уряду президент Ющенко. Перебуваючи в кінці травня з візитом в Канаді, він підтвердив свою позицію і висловив переконання, що до моменту вступу країни до НАТО Севастополь перестане бути місцем базування російського Чорноморського флоту.

Варто додати, що перебування ЧФ РФ у Криму може мати негативні наслідки для України. Міністр оборони України Юрій Єхануров ранішезаявляв, що дана ситуація стає дестабілізуючим фактором не тільки для України, але й для безпеки всього Чорноморського регіону. Тому, що базування Чорноморського флоту Росії в Криму в умовах відсутності дієвих механізмів запобігання його залучення до бойових дій проти третіх країн веде до втягування України в збройні конфлікти.

Ющенко вважає дії Черновецького провальними, а прокуратура скасовує рішення мера

Президент України Віктор Ющенко вважає провальними дії київської влади в економічній, бюджетній і тарифній політиці. Про це повідомила прес-секретар президента Ірина Ванниковасьогодні на брифінгу, повідомляє УНІАН.

Вона нагадала, що 4 березня президент планує провести нараду з головами районних державних адміністрацій міста Києва, де буде заслухано звіт Київської міської державної адміністрації. "Мета наради - обговорення актуальних питань життя столиці та розв’язання нагальних проблем", - сказала вона.

Також Ванникова повідомила, що в нараді візьмуть участь представники силових структур міста Києва, виконувач обов’язків міністра фінансів, міністр ЖКГ, міністр регіонального розвитку й будівництва.

"Глава держави занепокоєний кризовими явищами в економічному, соціальному та політичному житті Києва", - сказала Ванникова.

Тим часом, поки президент збирається, Київська прокуратура вже робить. У тамтешній прес-службі повідомили, що нещодавнє рішення мера Києва про впровадження платної лінії телефонного зв’язку "Call-центру" опротестовано.

Прес-служба нагадує, що в липні 2006 року при КМДА було створено інформаційно-довідкову службу "Дзвінковий центр", або "Call-центр", зателефонувавши в який громадяни мали можливість отримати безплатні інформаційно-довідкові послуги, повідомити про аварійну ситуацію або житлово-комунальні проблеми, поскаржитися на бездіяльність посадовців тощо.

Проте вже з лютого 2009 року в "Сall-центрі" за номером 8-900-1025000 запроваджено платну телефонну лінію для громадян, що мають наміри отримати консультації чи подати скарги.

У прокуратурі наголошують, що такими діями КМДА порушила конституційні права громадян, а також вимоги ст. 21 Закону України "Про звернення громадян", якими визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян і посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати.

Прокуратура столиці у своєму протесті вимагає припинити діяльність платної телефонної лінії "Call-центру" при КМДА і розгляд звернень привести відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".

Вчора прокурор Києва Євген Блажівський підтвердив існування прокурорських протестів на найбільш одіозні рішення мера Києва Леоніда Черновецького. Прокурор уточнив: "Це стосується тарифів, малих архітектурних форм, бюро ритуальних послуг, транспортного збору за в'їзд до Києва, за в'їзд на кладовища столиці зокрема, введення платних медичних послуг, платних шкільних гуртків і так далі"

Ставнійчук стверджує, що Ющенко не подасть у відставку, тому що він контролює ситуацію

Президент Віктор Ющенко тримає під контролем ситуацію в державі і не подасть у відставку. Таку думку висловила у неділю ввечері в ефірі телеканалу TВi заступник голови Секретаріату президента Марина Ставнійчук, передає прес-служба телеканалу.

"Знаючи характер президента, я далека від думки, що він подасть у відставку. Він контролює ситуацію, яка є сьогодні в державі, він чітко розуміє і на коротку, і на довгу дистанцію, що треба робити. Так, є певні розбіжності у його баченні методів, форм і засобів подолання кризи, зокрема з керівництвом уряду. Але дискусія почалася, і слава богу", - сказала вона.

Ставнійчук висловила надію, що дискусія, яка почалася під час наради за участю президента і керівництва уряду, буде конструктивною.

Представник СП додала, що за економічну ситуацію в державі відповідає виключно уряд.

За словами Ставнійчук, підстав для позачергових президентських виборів немає. "Весь час, практично з моменту оголошення про розпад демократичної коаліції минулого року, зберігаються підстави для призначення позачергових парламентських виборів", - сказала вона.

"Останнім часом президент говорив, що це недоцільно, враховуючи ту економічну і фінансову ситуацію, яку ми маємо в державі. А що стосується (дострокових) президентських виборів, то жодних підстав для цього немає", - вважає Ставнійчук.

Щодо того, чи балотуватиметься Ющенко на другий термін, заступник голови його Секретаріату зауважила: "Президент говорить про те, що сьогодні йому і решті всіх майбутніх кандидатів у президенти необхідно думати про долю держави, про те, як сьогодні вирішувати термінові справи, а не займатися популізмом".

"Прийде час, коли президент оголосить про своє рішення, це буде зроблено тоді, коли згідно із законом буде вирішено питання щодо участі в президентських перегонах. На сьогодні зовсім інші завдання стоять перед державою. І це насправді не гра, не політична гра", - підкреслила вона.

Зазначимо, що сам Ющенко не раз говорив, що не визначився, чи братиме участь в наступних президентських перегонах. При цьому він розуміє, що з його тезами перемогти на виборах навряд чи вдасться.

Імовірніше за все, президентські вибори відбудуться 17 січня 2010 року.

За останніми даними соцопитувань, реальними кандидатами в президенти країни є лідер опозиції "регіонал" Віктор Янукович і прем'єр Юлія Тимошенко. У Ющенка максимальна підтримка електорату досягає 7%

У ПР пояснили, чому не вдалося створити "ширку", але не виключають, що ще вдасться

У Партії регіонів і БЮТ були принципово різні позиції з низки запропонованих змін до Конституції, через що не вдалося створити широку коаліцію в кінці минулого року. Про це розповів "регіонал" Андрій Клюєв, повідомляє прес-служба телеканалу TBі.

"Ми не узгодили цілу низку принципових положень нової Конституції. Представники БЮТ наполягали, щоб виборче законодавство включити в тіло Конституції. Крім цього пропонувалася система (парламентських) виборів двотурова. Тобто пропонувалося, щоб у другий тур виходили дві партії, які взяли перше і друге місце, і партія, яка отримала перше місце у другому турі, вона автоматично має 226 голосів у парламенті", - розповів він.

Клюєв уточнив, що Партія регіонів проти внесення таких норм, оскільки вони неконституційні, "а по-друге, це обмеження демократії в державі".

Однією з причин нерезультативних переговорів Партії регіонів і БЮТ у грудні минулого року Клюєв назвав і те, що "не визріла ще ситуація", "частина представників обох політичних сил ще не зрозуміли, що вихід з кризи і створення стабільної держави можливі за широкої коаліції".

"Але чим більше часу минає, тим очевидніше, що до цього ми все-таки прийдемо", - вважає він.

Клюєв також підкреслив, що зараз переговори між БЮТ і Партією регіонів не ведуться, останній раунд завершено на початку грудня минулого року.

"Зараз ми обмінюємося консультаціями на рівні керівників партій. Не більше того", - зазначив він.

Депутат не виключає, що в разі перемоги лідера ПР Віктора Януковича на президентських виборах буде ухвалено рішення про створення коаліції з БЮТ.

Щодо варіанту, коли в президентській кампанії перемагає прем'єр Юлія Тимошенко, "регіонал" зазначив, що "все одно без Партії регіонів і Юлія Володимирівна не зможе працювати".

Зазначимо, що серйозно про створення "біло-блакитно-сердечної" коаліції заговорили після того, як 2 вересня БЮТ і ПР створили ситуативну більшість. Тоді вони схвалили низку законів спільним голосуванням, що призвело до виходу НУ-НС з "помаранчевої" коаліції.

Після розпаду коаліції навіть повідомлялося, ніби БЮТ і Партія регіонів розробили робочий варіант коаліційної угоди.

У кінці минулого року велося багато розмов щодо того, на яких умовах дві найбільші партії парламенту створять широку більшість. Президент України виступав категорично проти такої коаліції.

Примітно, що навіть після того, як 9 листопада фракції БЮТ, НУ-НС і Блоку Литвина створили свою коаліцію, коаліція БЮТ і ПР не почала здаватися нереальною. Оскільки, за ствердженнями, навіть назву "коаліції трьох" дали ту, яку готували для тандему БЮТ і ПР.

Парламентську більшість назвали коаліцією "Національного розвитку, стабільності і порядку".

Звернемо увагу, що попри конфлікти і непорозуміння, які виникають між "біло-сердечними" і "біло-блакитними", в Раді і пресі триває обговоренняможливості створення коаліції зусиллями "регіоналів" і "бютівців".

Тимошенко блокуватиме трибуну, поки депутати не відмовляться від своїх пільг

Фракція БЮТ блокуватиме роботу парламенту доти, доки депутати не приймуть ухвалу про скасування всіх депутатських пільг. Про це заявляє прем'єр-міністр України, лідер БЮТ Юлія Тимошенко.

"У вівторок, буквально завтра, наша фракція виступатиме за скасування всіх пільг для народних депутатів... Якщо знову це зроблено не буде, ми блокуватимемо трибуну і знову вимагатимемо відміни пільг", - заявила Тимошенко на нараді, присвяченій ситуації з заборгованостями із зарплат на підприємствах, у понеділок у Києві, повідомляє "Інтерфакс-Україна".

За словами Тимошенко, БЮТ "десятки разів порушував це питання на засіданнях парламенту, проте, крім нашої фракції і декількох депутатів з інших фракцій, ніхто не підтримував це питання при голосуванні".

Прем'єр зауважила, що це питання БЮТ має намір ставити на порядок денний парламенту доти, доки не буде остаточно прийнято ухвалу".

Спікер парламенту Володимир Литвин, коментуючи цю заяву прем'єр-міністра, і сам запропонував депутатам ухвалити рішення про добровільне зменшення їх зарплат, а також зарплат інших високопосадовців. "Я пропоную, щоб ми прийняли ухвалу про добровільне зменшення хоч би на рік зарплат для депутатів, міністрів та інших керівників центральних органів виконавчої влади", - сказав Литвин.

При цьому він застеріг депутатів від блокування трибуни з цього приводу. "Якщо буде блокування з боку фракцій коаліції, то коаліції не буде, і Верховна Рада працювати не буде", - сказав Литвин.

"Ви всі спілкуєтесь і бачите, що постановка питання така: ви проживете за 600 гривень заробітної плати, і ми нікуди не дінемося, нам потрібно ухвалити це рішення", - додав він.

Раніше голова підкомітету з питань організації діяльності Верховної Ради Комітету з питань регламенту Лев Бірюк (фракція БЮТ) повідомив, що на скасуванні пільг і скороченні фінансування забезпечення народних депутатів можна заощадити близько 200 млн грн.

Упродовж минулого року у Верховній Раді було зареєстровано 7 законопроектів про ліквідацію широкого переліку пільг для чинних і колишніх народних депутатів. Урізати собі забезпечення пропонували представники всіх політичних сил за винятком хіба що комуністів. Проте жоден із законопроектів депутати так і не зважилися прийняти.

Проте після урізання бюджету на 2009 рік замість потрібного мільярда Кабмін прописав у бюджеті для парламентаріїв 598 мільйонів гривень. Дефіцит цього бюджету - 118 млн грн. Депутати 22 лютого прийняли кошторис витрат, згідно з яким, економити доведеться тільки спікерові й позаштатним працівникам парламентського апарату.

Литвину скоротили особистий автопарк із двох службових машин до одного автомобіля. Також депутати вирішили заощадити на охороні будівлі у столиці на вулиці Банковій, де розташовані парламентські комітети. Замість трьох під'їздів тепер працює один.

Скасували депутати й розвезення, які доставляли на роботу працівників апарату Верховної Ради. Крім того, чиновники повинні оптимізувати витрати свого автопідприємства. Законодавцям доведеться продавати старі автомобілі, провести ревізію витрат на паливо й запчастини. В цілому на парламентський автопарк у 2008 році чиновники витратили 10 мільйонів.

Отже, депутати хоч і заощадили, але на дрібницях. Основні пільги поки залишаються за ними: щорічна матеріальна допомога на оздоровлення народного обранця - 35 тисяч гривень, безкоштовний проїзд і путівки на відпочинок, надання житла у столиці на постійне користування та інші.

Окрім цього, колишні народні обранці не гірше захищені низкою соціальних гарантій. Наприклад, з виходом на заслужений відпочинок кожен із них отримує матеріальну допомогу розміром 12 посадових окладів (загальна сума становить понад 70 тисяч гривень).

Також колишні нардепи забезпечені пільговими путівками (оплата 50% вартості) на санаторно-курортне лікування й безкоштовним медичним обслуговуванням у закладах Держуправління справами й парламенту.

Раз на рік їм оплачується безкоштовний проїзд територією України туди-назад будь-яким видом транспорту (зокрема літаком). Також екс-депутати можуть при необхідності використовувати з особистою метою службовий автомобіль Верховної Ради до 10 годин на місяць.

Левову частку витрат - а це декілька мільйонів доларів - на звільнення українських моряків судна "Фаїна" профінансував підприємець і меценат Віктор Пі

Працівники ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" (ХМЗ) захопили перший поверх будівлі Херсонської обласної державної адміністрації і обласної ради, передає УНІАН.

Близько 500 робітників ХМЗ прийшли сьогодні о 9.00 до будівлі ОДА і обласної ради в центрі Херсона і вимагали зустрічі з керівництвом ОДА і ради для вирішення питань виплати заборгованості з зарплати.

Частину пікетувальників, близько 200 осіб, запросили до малої зали ОДА на першому поверсі будівлі для зустрічі з головою облдержадміністрації Борисом Сіленковим.

Губернатор пояснив працівникам ХМЗ, що з боку адміністрації вже зроблено все, що в її компетенції: питання зараз знаходиться на рівні уряду і вирішується, але для розв’язання проблеми потрібен час. Однак розмова із знервованими відсутністю грошей людьми відбувалася в підвищеному тоні.

Після зустрічі люди відмовилися залишити адміністративну будівлю. Як повідомив керівник незалежної профспілки "Петровець" Леонід Немченок, "ми захопили перший поверх адміністрації і будемо утримувати доти, доки не виконають наші вимоги: виплатять борги із зарплати і почне працювати підприємство". На його думку, люди готові утримувати будівлю до 3-4 діб.

На місце події прибув керівник обласного Управління держохорони і прокурор області.

Втім, начальник Управління МВС в Херсонській області і прокурор області не змогли переконати працівників ХМЗ залишити будівлю державної установи.

Начальник управління МВС в області Михайло Ясельський і прокурор області Василь Черніков після спілкування з працівниками ХМЗ самі залишили будівлю.

Спілкування з працівниками не змінило планів людей утримувати перший поверх адмінбудівлі ОДА і облради для прискорення вирішення питань виплати боргів по зарплаті і поновлення роботи заводу.

Зокрема, прокурор порадив пікетникам звертатися до суду щодо порушення прав з оплати праці, і після рішення суду прокуратура матиме більше важелів впливу на керівництво і власника підприємства.

Жодна посадова особа обласної ради до пікетників не вийшла.

А 3 лютого, працівники ХМЗ, яким підприємство заборгувало до 5,5 млн грн зарплати, здійснили ще одну атаку - захопили адміністративну будівлю заводу. Вранці вони взяли штурмом офіс підприємства, вимагаючи виплатити заборгованість із заробітної плати і передати завод у держвласність.

Херсонська облдержадміністрація також запропонувала власникові ХМЗ передати підприємство в держвласність. У Херсонській ДГА вважають, що керівництво ХМЗ не здатно оцінити ситуацію і не бажає шукати шляхів виходу підприємства з кризи

З того часу тривають протести працівників заводу.

Так, 7 лютого в Херсоні робітники низки підприємств провели мітинг солідарності. Вони зібралися біля центральної прохідної ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" (ХМЗ), звідки колоною пройшли уздовж центрального проспекту міста – проспекту Ушакова - на центральну площу міста. Мітинг проходив через дорогу від будівлі Херсонської обласної державної адміністрації. В акції брали участь робітники ХМЗ, ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат", ДП "Херсонський морський торговий порт" і представники Херсонського нафтопереробного заводу.

За даними оргкомітету акції, в ній взяли участь близько 2 тис людей, працівники міліції, що спостерігали за заходом, казали кореспондентові, що учасників 600.

До мітингу також приєдналися представники КПУ, ПСПУ, а також члени "лівих" організацій, що називали себе анархістами і марксистами.

Робітники несли гасла з написами: "Хай за кризу платять олігархи", "Сьогодні Херсон – завтра вся Україна", "Ні продажу 25% + 1 акція ХБК", "Не ведися на подачку, продовжуй страйк".

Під час мітингу звучали заклики про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у невиплаті зарплати як на ХМЗ, так і на інших підприємствах України.

На мітингу було прийнято резолюцію, в якій вкотре робітники наполягали на націоналізації ХМЗ, держзамовленні на виробництво і повному погашенні боргів із заробітної плати.

На даний час власник ХМЗ погасив приблизно 0,92 млн грн боргу.

А в грудні 2008 року про потребу захисту трудящих нагадала Федерація профспілок України, яка провела акції протесту в усіх регіонах країни. В акціях взяли участь близько 112,5 тис людей.

Зазначимо, що ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" входить до структури ТОВ "НВП "БелоцерковМАЗ" (Біла Церква). Підприємство є єдиним в Україні виробником зернозбиральних комбайнів "Славутич".

Балога розповів, що більшу частину викупу за "Фаїну" заплатив Віктор Пінчук

Левову частку витрат - а це декілька мільйонів доларів - на звільнення українських моряків судна "Фаїна" профінансував підприємець і меценатВіктор Пінчук. Це були його особисті кошти, які він як засновник благодійного фонду вирішив надати для того, щоб звільнити екіпаж. Про це заявив глава Секретаріату президента Віктор Балога, повідомляє прес-служба глави держави.

За його словами, за операцію зі звільнення захопленого сомалійськими піратами судна "Фаїна" не було заплачено жодної гривні з державного бюджету - все фінансування операції, зокрема і викуп піратам, здійснено особистим коштом приватних осіб.

"У бюджеті немає статті "гроші на звільнення заручників", тому треба було акумулювати необхідну суму з позабюджетних джерел. Як керівник Секретаріату президента і координатор спецоперації я офіційно звернувся по допомогу перш за все до тих вітчизняних бізнесменів, хто добре відомий своїми благодійними проектами", - заявив Балога.

Він також зазначив, що президент України Віктор Ющенко своїм указом удостоїв державних нагород чотирьох старших офіцерів Служби зовнішньої розвідки України, які брали безпосередню участь у спеціальній операції зі звільнення з піратського полону екіпажу судна "Фаїна".

За його словами, держава високо оцінила мужність і професіоналізм співробітників спецслужби, які добилися звільнення українських моряків з чотиримісячної неволі.

"Глава держави особисто контролював увесь комплекс оперативних заходів, найменші деталі переговорів із піратами. Всі практичні кроки для здійснення успішної операції координувалися Секретаріатом президента, точніше, дуже вузьким колом його керівників", - зазначив Балога, додавши, що ця щоденна робота не афішувалася, щоб не допустити щонайменшого ризику зриву плану зі звільнення моряків і судна.

"Адже навіть незначний витік інформації про те, хто реально займається плануванням і фінансуванням операції, міг змінити її хід у небажаному напрямку. Саме хаотичні зовнішні втручання у цю справу різноманітних посередників, політиків та інших сторонніх персонажів, які нічого не тямлять у таких специфічних питаннях, зате дуже хотіли засвітитися перед журналістами, додали екіпажу "Фаїни" принаймні два місяці перебування під прицілом автоматів", - підкреслив глава СП.

Балога заявив, що держава віддала належну данину пошани всім, хто допоміг повернути українських моряків на Батьківщину. Президент України особисто подякував Пінчуку за розуміння, громадянську позицію і значний внесок в операцію зі звільнення "Фаїни".

Сам же Пінчук поки що нічого не сказав про свою причетність до викупу, він лише зауважив, що в Україні не було байдужих до долі моряків судна "Фаїна".

За його словами, захоплення українського судна "Фаїна" стало викликом для всієї країни. "Зрозуміло, що ми - земляки і співгромадяни екіпажу "Фаїни" - не могли зробити більше того, що робили професіонали. Але я впевнений - буквально кожен хотів зробити свій внесок до операції з порятунку, кожен скористався б навіть щонайменшою можливістю допомогти", - сказав Пінчук, повідомляє "Інтерфакс-Україна" у понеділок.

Бізнесмен підкреслив: "Головне - наші люди знову на Батьківщині, вони знову з нами. І не дай Бог кому-небудь з нас надалі опинитися в подібній ситуації".

Зазначимо, що починаючи з 25 вересня минулого року тема захоплення піратами іншого українського судна "Фаїни" з військовою технікою і зброєю на борту не сходила із сторінок газет та інших ЗМІ.

Родичі полонених моряків звинувачували владу країни у бездіяльності. Розв'язка цієї історії настала лише на початку лютого.

За звільнення судна 4 лютого пірати отримали викуп у 3,2 млн дол, а до вечора наступного дня остання група бандитів залишила борт "Фаїни".

Цей викуп став найбільшим за всю історію сучасного піратства. Спочатку повідомлялося, що його повністю виплатив судновласник.

На борту судна знаходилося 33 танки Т-72, гранатомети, зенітні установки і боєприпаси, які Україна продала Кенії.

На момент захоплення на "Фаїні" знаходилися 17 громадян України, троє росіян і один громадянин Латвії. Росіянин - капітан Колобков - помер від серцевого нападу незабаром після захоплення судна сомалійськими піратами.

Примітно, що розмови навколо "Фаїни" не припиняються і досі, а пригоди учленів екіпажу досі не закінчилися.

Унікальні Шацькі озера можуть зникнути через видобуток крейди на сусідньому кар'єрі

Водний заповідник - унікальні Шацькі озера - підуть під землю, якщо білоруські бізнесмени почнуть видобувати крейду з розташованого неподалік Хотиславського кар'єру.

Першими про розробки на кордоні України і Білорусі дізналися волинські екологи. Виявляється, потужна білоруська компанія в 2009-2011 роках має намір видобувати в Хотиславському кар'єрі крейду, яка, до речі, вважається кращою в цій країні. Після чого на території збудують завод з виробництва бетону і цегли. Про це пише"Комсомольская правда" в Украине".

Начальник державної екологічної інспекції у Волинській області Олег Кіндер називає це катастрофою. Він повідомив, що кар'єр має карстове походження. Поклади крейди розташовані на глибині 6-12 метрів.

Якщо почати видобуток, то спершу станеться розлад у системі підземних вод, а потім утворюються карстові порожнечі, куди підуть усі озера Шацького національного природного парку, зокрема унікальне своїми лікувальними водами озеро Світязь. Крім того жителі сотень волинських селищ залишаться без питної води, вичерпається зрошувальний канал, а врожайність знизиться наполовину.

Обурені фахівці негайно звернулися до президента, прем'єр-міністра і спікера, вимагаючи приділити увагу проблемі.

За інформацією Кіндера, в держекоінспекцію написали з МЗС, попросивши роз'яснити ситуацію у Міністерства охорони природних ресурсів Білорусі. "Виявляється, їх бізнесмени шукали дозволу у керівництва країни, але офіційної відповіді через наші претензії їм поки не дали. Проте, за неперевіреною інформацією, в кар'єрі з'явилася спецтехніка, що розчищає його для видобутку крейди".

До речі, в 80-х роках білоруси вже намагалися експлуатувати Хотиславський кар'єр. Тоді завдяки діям учених роботи вдалося зупинити.

Міліція ремонтує дім кримчан, який закидали гранатами. Голова сім'ї боїться повертатися додому

У будинку Уріє й Мустафи Хаїрових зараз працюють будівельники, роблять ремонт за рахунок міліції після нічного штурму бійців "Беркута" минулого тижня.

"Помилка" спецназівців, які закидали гранатами не той будинок, обернулася трагедією для звичайної сім'ї: господар будинку і головний годувальник 59-річний електрик компанії "Кримаерорух" Мустафа Хаїров залишився без лівого зап'ястя, його 26-річний син Ейваз отримав черепно-мозкову травму. Дружина Мустафи Уріє навідує їх щодня в лікарні, пише "Сегодня".

"Діагноз сина ще уточнюють, а чоловік потихеньку приходить до тями, - розповіла Уріє. - Але важко сказати, коли він почуватиметься нормально. Зараз майже не спить уночі, в нього скаче тиск. Він нормальна робоча людина, на життя заробляв руками, і ось тепер однієї руки в нього немає. У нас були плани: одружити сина, зробити хороший ремонт, щоб не соромно було людей запросити. А зараз він каже, що не хоче повертатися в цей будинок. Каже, як пригадаю про будинок, так одразу починають боліти пальці, яких немає".

"Я все життя жив чесно, нічого не вкрав, ні в яких самозахопленнях не брав участі. Майже 30 років гнув спину на золотих копальнях в Узбекистані, а коли в 1996-му повернувся до Криму, то понад 10 років поневірявся по чужих квартирах і будинках. Потім уже мій зять купив той невеликий будиночок, і ми почали в ньому жити з дружиною й сином. Я хотів восени сина одружити, а зараз він у лікарні, я за рік до пенсії залишився калікою. Чим я тепер, завдяки "Беркутові", зможу заробити на життя? До мене тут генерал приходив - начальник міліції Криму Ільїчов, говорив щось про випадковість і людський фактор. А я тут до чого? За що мені все це? Не потрібно мені їхніх ремонтів, я боюся повертатися в той будинок після того, що сталося! Мені там усе нагадуватиме про ту ніч", - цитує главу сім'ї "Газета по-киевски".

У сім'ї вже просили пробачення бійці "Беркута", яких привозили в будинок Хаїрових на слідчий експеримент. "Про прощення тут не може бути й мови, - однозначно висловлюється Уріє. - Вони знімали свої маски, показували свої обличчя, кожен з них, можна сказати, говорив, мовляв, пробачте нас. Я не змогла нічого сказати, я промовчала. Розумієте, у мене все ще перед очима - як вони копали ногами сина, як стояв чоловік з відірваною рукою. Тоді я на них кидалася, благала, щоб вони не чіпали сина. Мене питають про моральний збиток, але цим займеться адвокат".

Слідство ще не закінчилося. Президент Віктор Ющенко всю провину поклав на "Беркут". "Ми - наконечник списа, - образно порівняв подію один з бійців "Беркута". - Якщо зараз за все відповідатимуть спецназівці, то безкарними залишаться ті, хто цього "списа" метнув - залишиться вірогідність таких "помилок". Спецназівці пояснюють, що на дім їм вказали оперативники райвідділку.

Увечері в п'ятницю відділ зв'язків з громадськістю ГУМВС України в АР Крим спростував інформацію про арешт учасників штурму і про те, що їх звільнили: "Ці відомості є домислами журналістів. За вказівкою міністра внутрішніх справ створена й зараз працює в Криму комісія МВС України під керівництвом заступника міністра Олександра Савченка. Своє внутрішнє службове розслідування проводить головне управління кримської міліції. Висновки комісій будуть оформлені документально, передані в прокуратуру АРК для залучення до матеріалів кримінальної справи, їх оприлюднять. Безпричинно не постраждає жоден працівник".

Про те, що "Беркут" увірвався до будинку кримських татар Хаїрових, Меджліс заявив 22 лютого. Понад 10 озброєних бійців зламали двері, вікна й закидали будинок Хаїрових світлошумовими гранатами, одна з яких вибухнула і відірвала руку немолодому господареві.

У міліції повідомили, що насправді спецназівці шукали 49-річного злочинця, що захопив у заручники 23-річну дочку Наталії К. Вона живе на одній вулиці з Хаїровими. Колишній співмешканець Наталії повернувся додому після звільнення з в'язниці, але йому відмовили в гостинності. Погрожуючи мисливською рушницею, він захопив дівчину і вимагав за неї викуп 50 тисяч дол. До речі, терориста через 12 днів після захоплення заручниці так і не знешкодили, в суботу він ще був на волі.

У Рівному карантин закінчився, в Житомирі тільки почнеться. Київ поки тримається

Влада столиці поки не поспішає впроваджувати карантин у школах, хоча минулого тижня кількість хворих на грип у Києві зросла на 15%, зокрема й серед учнів. У кінці лютого хворих було приблизно 25 000, а поріг становить 27 927 хворих, пише"Сегодня".

Київські медики кажуть, що при збереженні такої тенденції цього тижня епідпоріг не буде перевищено, а значить, поки немає підстав для введення карантину.

Загалом в Україні минулого тижня на карантині перебували 699 шкіл Севастополя, Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Запорізької, Київської, Львівської, Одеської й Хмельницької областей, а кількість хворих збільшилася.

Епідеміологи подумують про те, щоб на початку цього тижня впровадити карантин у школах міста Дубно і в Житомирській області. Зате в школах Рівного з сьогоднішнього дня скасовують карантин, розпочатий два тижні тому. За даними протиепідемічної міської комісії, кількість хворих тут зменшилася й показники захворюваності знизилися. Отже, діти можуть іти до школи.

Варто зазначити, що в декотрих містах під приводом карантину школи закривають на певний час через відсутність грошей на зарплати вчителям. Як повідомляв NEWSru.ua, після новорічних і різдвяних свят працівників деяких навчальних закладів міста Мукачевого (Закарпатська область) попередили, що відпрацьовувати святкові вихідні не треба. Пізніше це позначилося на заробітній платі за січень. Зараз школи на карантині, і скільки він ще триватиме, поки не відомо.

У православних і греко-католиків розпочався 40-денний Великий піст

З цього понеділка у православних християн і греко-католиків починається Великий піст. Це найсуворіший і найтриваліший із чотирьох багатоденних постів Православної церкви.

У християнській традиції Великий піст триває 40 днів. Такий термін, по-перше, вважається "десятиною року", яку віддають Богові, по-друге - нагадує про сорокаденний піст Ісуса Христа, який Спаситель провів у пустелі, готуючись до проповіді. Відразу після Великого посту, перед Великоднем, настає Страсна седмиця - особливо суворий пісний період на згадку про хресні страждання Спасителя.

Найсуворіший тиждень Великого посту - перший. У понеділок і вівторок церковний статут наказує повністю утриматися від їжі. У решту днів посту віруючим рекомендовано не споживати м'ясо, яйця й молочні продукти. Навіть олію додають у їжу тільки в суботу, неділю й на великі свята. А в перший день посту - Чистий понеділок і останній - Страсну п'ятницю рекомендується взагалі нічого не їсти.

Рибу дозволено у свята Благовіщення і Входу Господня до Єрусалиму (Вербна неділя), риб'ячу ікру - в Лазареву суботу, інші ж морепродукти можна споживати у будь-який час. У свята й вихідні дозволено також випити трохи вина.

Послаблення в посту дозволяються людям літнього віку, хворим, маленьким дітям, вагітним і жінкам, що годують груддю, мандрівникам, тим, хто служить в армії, й в'язням.

У той же час головна мета посту - не просто утримуватися від їжі й розваг, а й очиститися від гріха й пристрастей. Піст можна розглядати як гарний привід відмовитися від усіляких залежностей: кави, цигарок.

Великий піст і Страсна седмиця завершуються головним святом року - Великоднем.

Великим піст змінює попереднє свято - Масницю. Вчора у всіх великих парках Києва відбулися Масничні гуляння. За "останніми" млинцями, медом і розвагами більшість киян вирушили до музею Пирогове. Дістатися до місця було непросто, охочих посвяткувати зібралося багато - затор починався за декілька кілометрів від входу, пише "Сегодня".

Багато хто кидав автомобілі посеред дороги і йшов пішки. "Я у заторі простояв півтори години, - нарікав водій Володимир Стеценко, - а від машини до музею ще півгодини по полю болото місив!"

У Пироговому розважали народними піснями, музеєм ходили процесії з бабусь в українських костюмах, які грали на сопілках, тріскачках, бубнах, співали частівки. Також старенькі ловили неодружених, прив'язували їм до ноги колоду, і для того, щоб вивільнитися з чіпких рук бабунь, хлопцям доводилося відкуплятися грошима - від двох до двадцяти гривень. Через мокру погоду під ногами у в охочих посвяткувати було справжнє болото, через це майже ніхто не танцював. Зате каталися на санях і перетягали колоду.

Цього року в музеї було досить мало сувенірів - якщо рік тому тут кроку не можна було ступити, щоб не наштовхнутися на "точку" з "народним промислом", то вчора таких точок було не більше десяти.

Традиційно продавали вироби з соломи - ангелочків, дзвіночки і зірочки (все по 20 гривень), які, за словами продавця, оберігають від нещасть і злих духів. Також продавали глиняні горщики й вази від 90 грн, щоправда, їх мало хто купував. Зате із задоволенням розбирали глиняні свистульки по 15 гривень. Було й кілька лотків з вишиванками (від 190 гривень до 400) і теплими хустками, але біля них покупців майже не було.

Товкся народ біля точок з різноманітною їжею - окрім млинців з ікрою, сиром і варенням (від 10 гривень), продавали шашлики, бутерброди з салом, солоні огірки, козацький куліш. Пили мед, самогон і гаряче вино.

HUNGRIA PROPUSO PLAN PARA 12 PAISES EUROPEOS

BRUSELAS, 1 (ANSA) - El primer ministro húngaro Ferenc Gyurcsany propuso hoy un plan para 12 países de Europa centro oriental, incluyendo a Ucrania y Croacia que no son miembros de la UE, que prevé intervenciones de entre 160 y 190 mil millones de euros.
    El plan fue presentado hoy en Bruselas por el premier húngaro durante una conferencia de prensa antes de la pre-cumbre de los nueve países de Europa oriental promovido por Polonia.
    Hungría propuso crear un Programa europeo de estabilización e integración (ESIP), en el ámbito de los instrumentos del presupuesto europeo, dotado inicialmente de entre 160-190 mil millones de euros.
    Los 12 países del ex bloque comunista (además de Croacia y Ucrania, Polonia, Hungría, Eslovaquia, Eslovenia, República Checa, Bulgaria, Rumania, Estonia, Letonia y Lituania) podrían lograr financiaciones del ESIP a corto plazo para los gobiernos, la reestructuración coordinada de la deuda privada, la recapitalización de los bancos y nueva liquidez para las empresas en dificultades.
    Según Gyurcsany, un plan de ese tipo es indispensable para evitar que una "nueva cortina de hierro" divida al continente europeo

Yúscheno y Kaczynski recuerdan tragedia en aldea polaca en II Guerra Mundial

Los presidentes de Ucrania y Polonia, Víctor Yúschenko y Lech Kaczynski, participaron hoy en la región occidental ucraniana de Lviv en un acto en recuerdo de unoa de los episodios más trágicos para ambos pueblos ocurrido hace 65 años, durante la II Guerra Mundial.

Según la versión polaca, la 14 División de las SS "Galichina", integrada por alemanes y ucranianos, prendió fuego al pueblo polaco de Guta Penyatska, que quedó totalmente destruido y en el que murieron hasta mil de sus habitantes, entre mujeres, niños y ancianos.

Historiadores ucranianos niegan esta versión y culpan de la tragedia a las fuerzas de ocupación nazis y a los partisanos soviéticos.

Durante el acto en recuerdo de las víctimas, los presidentes depositaron una ofrenda floral ante un monumento conmemorativo en ese territorio, que hasta 1939 formó parte de Polonia, informaron las agencias.

Kaczynski señaló que Ucrania y Polonia comparten muchos grandes acontecimientos en su historia común, pero señaló que también hubo momentos muy difíciles para ambos pueblos.

"Es bueno que ahora podamos hablar de ello, porque precisamente en esto radica la verdadera amistad entre los pueblos", subrayó el presidente, y agregó que este trágico acontecimiento de hace 65 años minó la confianza entre ucranianos y polacos.

Por su parte, Yúschenko dijo estar profundamente convencido de que a pesar de todas las dificultades de su pasado común, "Ucrania ha estrechado la mano de la amistad y el entendimiento mutuo a Polonia para siempre".

Ambos presidentes se dirigieron posteriormente a la ciudad de Brodi, donde participaron en un acto en recuerdo de las víctimas de la represión bolchevique.

La víspera, varios diputados de Lviv e historiadores pidieron a Yúschenko que no participara en ese acto en recuerdo de la tragedia de Guta Penyatska, pues consideran que ello legitimaría la postura de la prensa y el Instituto de Memoria Nacional polacos, que culpan de la tragedia a los ucranianos.

Los presidentes de Ucrania y Polonia hacen un histórico gesto de reconciliación

El presidente ucraniano, Viktor Yushenko, y el polaco Lech Kaczynski, hicieron el sábado un histórico gesto de reconciliación al conmemorar juntos el 65º aniversario de la masacre cometida en un pueblo polaco por los nazis, comprobó un periodista de la AFP.

Los mandatarios depositaron ofrendas florales en el monumento a las víctimas de la tragedia y oraron juntos por los centenares de habitantes polacos del pueblo de Huta Peniatska, situado actualmente en Ucrania occidental, masacrados el 28 de febrero de 1944.

Según los polacos, el pueblo fue quemado por la división SS Galicia compuesta por ucranianos.

El huracán económico del Este amenaza al Oeste de la UE

Los países de Europa central y oriental, después de haber registrado un extraordinario crecimiento económico en los últimos años, han entrado en una etapa de crisis profunda. El desbarajuste financiero y la recesión que golpean con dureza a los países más avanzados del Oeste han llegado a Europa del Este y amenazan con llevar a la bancarrota a sus sistemas financieros.

Diversos organismos como la Comisión Europea (CE), el Fondo Monetario Internacional (FMI), el Banco Mundial (BM) y el G-20, y expertos de agencias de calificación como Standard & Poor's y Moody's advierten de que Europa del Este podría entrar en una etapa parecida a la crisis asiática de finales de los años 90, cuando una serie de países del sureste de ese continente, y más tarde Argentina y México, sufrieron un 'crash' de su sistema financiero que los alejó de los inversores occidentales. «El huracán económico del Este amenaza al Oeste y pone en peligro la seguridad económica y financiera de la UE», advierte el economista y comentarista político polaco Mariusz Borkowski.

Países como Ucrania, Croacia, Serbia y Rumanía necesitan ayuda internacional para no hundirse económicamente; Hungría ha sido rescatada por la UE y el FMI, mientras Polonia, Chequia y Eslovaquia capean el temporal con dificultad. A su vez, los especuladores juegan con las monedas nacionales en países como Chequia, Hungría y Polonia, y los bancos de Europa occidental, que financiaron el 'boom' económico del Este, están sufriendo los primeros golpes de la crisis que afecta a la parte más vulnerable del continente.

Los países del Este han basado su crecimiento en la dependencia del capital extranjero y la mayoría de sus bancos -que recibirán 24.500 millones de euros en ayuda internacional- están en manos de entidades austriacas, alemanas, belgas, italianas, holandesas, francesas, griegas, portuguesas y españolas. La crisis está obligando a los inversores a repatriar una parte de sus capitales. Además, muchas empresas, bancos y particulares en Polonia o Rumanía se han endeudado en divisas extranjeras como el euro y el franco suizo, y con la depreciación de sus monedas nacionales tienen complicado devolver los préstamos.

Austria es uno de los países occidentales más afectados por la crisis del Este, porque muchos de sus bancos están implantados en Ucrania, Croacia, Rumanía y Bulgaria. Una entidad como Raiffeisen ha perdido 6.000 millones de euros en Ucrania, donde la hrivna -la moneda nacional- se ha depreciado un 30%, y el Gobierno de Viena ha puesto 100.000 millones de euros a disposición de los bancos Volksbanken y Hypo Alpe Adria, principal inversor en Croacia. El Banco Europeo para la Reconstrucción y el Desarrollo (BERD) sufrió una pérdida neta de 602 millones de euros en 2008 debido a «la severidad de la crisis económica en Europa del Este, que amenaza más de dos décadas de reformas económicas en el continente», señalan los expertos de la entidad.

Hundimiento económico

La drástica reducción del crédito a empresas y familias, y también de los ritmos de crecimiento, es una de las características de la crisis en el Este, junto con la caída de las exportaciones y las inversiones extranjeras. Austria estima que la UE debería poner en marcha un plan de rescate financiero de unos 220.000 millones de euros. De lo contrario, «Europa central y oriental pueden hundirse en una profunda depresión económica que más tarde o más temprano acabará colapsando al conjunto de la Unión Europea», asegura el economista checo Jiri Pehe.

En su opinión, Letonia, Hungría y Rumanía son los países más vulnerables. La deuda húngara equivale a casi el 100% de su PIB. La riqueza de Letonia, país que ha tenido que ser rescatado por la UE, el FMI y sus vecinos escandinavos, caerá en 2009 más de un 10%. Y la situación económica de Letonia, que tuvo una inflación del 15% en 2008, es prácticamente de «muerte clínica», según el gobernador del Banco Central del país báltico, Ilmars Rimsevics.

A su vez, Lituania y Estonia han entrado en recesión y se enfrentan a un futuro incierto. Rumanía, cuya economía es comparada por los expertos «al Titanic que está a punto de hundirse», podría verse obligada a pedir una ayuda de 7.000 millones de euros al FMI o la UE. Y Chequia vive una grave crisis del sector industrial, la construcción y el turismo, mientras el paro se ha disparado y la recesión afecta también a la automoción y la electrónica en Eslovaquia.

Una Europa fraccionada

Tanto en la eurozona como en Europa central y del Este y en los países que aún no pertenecen a la Unión, la situación actual es insostenible.

Jean-Claude Trichet

A FONDO
Nacimiento:
1942
Lugar:
Lyon

BCE

(Banco Central Europeo)


A FONDO

Sede:

Francfort (Alemania)

Directivo:

Jean-Claude Trichet (Presidente)

Ver cobertura completa

Una salida, propugnada por George Soros y otros, es crear bonos del Gobierno únicos para toda la eurozona

Muchas familias polacas tienen sus préstamos en francos suizos. Los intereses se les han duplicado de golpe

En esta crisis todo está sometido a tensiones extremas. Incluso la propia Europa. Están saliendo a la luz los peores aspectos de la manera que ha tenido la Unión Europea de agruparse política y económicamente en los 20 años transcurridos desde que el mundo cambió en 1989. Como vimos con los bancos de inversiones el pasado otoño, si estalla un mamparo, es probable que estallen otros detrás.

Empecemos por la eurozona. Para los países que tienen el euro, la divisa ha sido una fuente de estabilidad y fortaleza en esta tormenta. Los aspirantes a pertenecer a la eurozona, como Polonia, desearían ser ya miembros. Incluso en el Reino Unido se ha reabierto el debate sobre si el país estaría mejor, o no, con el euro. Sin embargo, al mismo tiempo, las tensiones entre los distintos miembros de la eurozona están agudizándose. Unas tensiones que se remontan a su diseño original.

Al preguntar a un destacado analista japonés cuál es la primera lección que extrae de la década de estancamiento en su país, responde: "Es necesario que exista la máxima coordinación posible entre la autoridad monetaria y la autoridad fiscal". La eurozona posee una autoridad monetaria, pero 16 autoridades fiscales nacionales. En la práctica, sólo las une vagamente un pacto de crecimiento y estabilidad, mientras que sufren intensas presiones políticas en sus respectivos países, porque la política democrática en Europa sigue teniendo un alcance casi exclusivamente nacional. Y eso tiene consecuencias. Por ejemplo, como los Gobiernos de la eurozona han tenido distintos comportamientos a lo largo de los años, sus bonos se han valorado de manera distinta en los mercados. Y en tiempos de crisis, esas tensiones aumentan. La seguridad ante todo, dice el inversor. De modo que, aunque el Gobierno griego, por ejemplo, me ofrezca mejores rendimientos por los préstamos que le haga, tal vez prefiero prestar al Gobierno alemán. Y cuantos más inversores piensan eso, más aumentan las diferencias. Al final, algo tiene que saltar.

Una posible salida, propugnada en los últimos tiempos por George Soros y otros, es crear unos bonos del Gobierno únicos para toda la eurozona. Como esa zona incluiría a Gobiernos más débiles y arriesgados, Alemania tendría que pagar un poco más para obtener el dinero prestado que necesita a través de esos bonos. Imagínense lo que pensarían los votantes alemanes. ¿Cómo? ¿Que ahora que Alemania se hunde en la recesión, nosotros, los contribuyentes alemanes, debemos pagar para rescatar a los griegos y a los italianos de las consecuencias de su irresponsabilidad fiscal? Unerhört! Unmöglich! ["Inaudito, imposible"]. Dado que nuestra política todavía es nacional, los políticos que tuvieran que tomar esa decisión pagarían el precio en las elecciones que se celebrarán en Alemania en otoño. La gratitud de griegos e italianos no les aporta ningún voto. Es decir, como tenemos una unión monetaria, pero no una unión política, las decisiones que tienen más en cuenta los intereses europeos a largo plazo que los intereses nacionales inmediatos son más necesarias, pero, al mismo tiempo, tienen menos recompensa.

Todavía más grave es la situación de los países de Europa central y del Este que han entrado en la Unión en los últimos 10 años, pero todavía no están (con la excepción de Eslovaquia y Eslovenia) en la eurozona. En las últimas semanas, la tempestad les ha golpeado con dureza. En vez de hallar la seguridad en la nave de la UE, su estrecha relación financiera con Europa occidental se ha convertido en parte de su problema.

Hace 20 años, tras las revoluciones de terciopelo que acabaron con el comunismo en 1989, esos países se propusieron entrar en el capitalismo sin tener capital. De modo que se abrieron de par en par a las inversiones occidentales. Hoy en día, sus bancos más importantes, en general, tienen propietarios o accionistas mayoritarios occidentales. Esos dueños occidentales, golpeados por una crisis financiera cuyo origen no estaba en Europa central, sacaron las garras. Sus empresas originales y sus respectivos mercados nacionales les importaban más, y Europa central y del Este cayó víctima de una advertencia general contra los mercados emergentes de riesgo. Los préstamos occidentales se interrumpieron. Y cuando esos países empezaron a ver cómo caían sus divisas, se encontraron con que tenían que esforzarse para pagar los intereses de los préstamos en divisas occidentales. Y no sólo los Gobiernos y las empresas. Bastantes familias polacas de clase media, por ejemplo, disponen de préstamos hipotecarios en francos suizos. Cuando el valor del zloty polaco cayó, los intereses que tenían que pagar se duplicaron prácticamente de la noche a la mañana.

Como es natural, cada país se las ha arreglado mejor o peor. Hungría y Letonia ya han ido a pedir ayuda al FMI. La empresa de análisis financieros Standard and Poor's acaba de reducir la valoración crediticia de Letonia a un nivel basura en el que ya se encuentra Rumania. Ambos países tienen en común el sentimiento de desesperación e injusticia. En una mesa redonda celebrada en Viena el pasado fin de semana oí al líder del principal partido de la oposición en Hungría, Viktor Orban, quejarse del proteccionismo financiero de Occidente. Es un lenguaje suave, comparado con la retórica populista, antioccidental y antiliberal que va a empezar a correr si la situación se prolonga.

Peor aún es la situación de los países que todavía no pertenecen a la UE: el tercer círculo, por así decir, del infierno actual que atraviesa Europa. Ya antes de la crisis financiera, la fuerza magnética de la UE estaba disminuyendo a ojos vista en lugares como Turquía, Ucrania y Bosnia. Ahora, todavía más. Ucrania es un desastre, y se oyen alarmantes informaciones de que Bosnia está en pleno retroceso y el líder serbobosnio está agitando los viejos demonios de la separación étnica.

No digo que las tendencias separatistas acaben triunfando de forma inevitable en ninguno de los tres círculos. Lo que quiero decir es que está en juego el futuro de todo el proyecto europeo que conocemos desde finales de los cuarenta y especialmente desde 1989. Las fuerzas de la integración y la desintegración, de la solidaridad europea y del egoísmo nacional, centrípetas y centrífugas, se encuentran en un fino equilibrio. Existen algunos indicios de que Europa está empezando a ver las cosas más claras, como la cumbre de Berlín de la semana pasada y el anuncio, esta semana, de las propuestas para crear un marco supervisor financiero de ámbito europeo. Los optimistas alegarán que las crisis han sido los catalizadores de la integración europea durante toda su historia.

Lo que es evidente es que no podemos seguir como estamos. Si no avanzamos, retrocederemos. Avanzar, subrayo, no hacia unos Estados Unidos de Europa idealizados, sino hacia una organización práctica y suficientemente fuerte para capear el temporal. Que lo logremos o no dependerá de tres cosas. Unas fuerzas mundiales que escapan a nuestro control, la calidad de los dirigentes europeos, y el margen y la confianza que les otorguen sus electorados nacionales.

A principios de esta semana visité la casa conmovedoramente modesta de Jean Monnet en el campo al suroeste de París. Contiene recuerdos de otros tiempos todavía más turbulentos, entre ellos, un ejemplar de la proclamación de la Unión Franco-Británica en 1940 y una vieja máquina de escribir en la que se redactó uno de los primeros borradores de lo que iba a ser la Declaración Schuman, de la que nacería la Comunidad Europea del Carbón y el Acero, origen de la Comunidad Económica Europea, que, a su vez, acabó convirtiéndose en la Unión Europea. Europa, declaró Schuman, "no se construirá de una sola vez, ni de acuerdo con un solo plan. Se construirá a base de logros concretos que crearán, ante todo, una solidaridad de facto".

A Monnet le gustaba citar un dicho según el cual existen dos clases de personas: las que quieren ser alguien y las que quieren hacer algo. Sin embargo, aunque los líderes europeos actuales demuestren que pertenecen a la segunda clase, en las democracias sólo pueden hacer lo que nosotros, sus ciudadanos y votantes nacionales, les dejemos. Me parece que, hoy, ni en el Reino Unido, ni en Polonia, ni en Francia, ni en Alemania, ni en Letonia, ni en Austria vamos a dejarles hacer lo suficiente. -

"Sobre Lukoil y Repsol se ha levantado un muro de Berlín económico"

Dmitri Medvédev, el jefe del Kremlin desde el pasado mayo, es un afable abogado de 44 años, que responde a las preguntas sin alterarse, casi imperturbable comparado con sus antecesores, el susceptible Vladímir Putin y, antes, el desmesurado Borís Yeltsin.

Dimitri Medvédev

A FONDO
Nacimiento:
14-09-1965
Lugar:
Leningrado

"La Plaza Roja no es lugar para las protestas de la oposición radical"

"No somos un país ideal, pero hemos recorrido un largo camino en 17 años"

"Estamos dispuestos a participar en la estabilización de Afganistán"

"Hay que esperar y ver cómo se desarrolla el juicio de Jodorkosvski"

Su presidencia, heredada de Putin, su protector, no ha sido el tránsito del invierno a la primavera. Sobre ella se cierne la tormenta financiera global, convertida ya en crisis económica. El rublo se ha devaluado un 35% y la producción industrial ha caído un 16%. Y en cuestión de meses, puede verse conmocionada por la crisis social que se gesta en las fábricas paralizadas y en el alza del desempleo.

Medvédev está en una encrucijada. La caída de los precios del gas y del petróleo amenaza el contrato social de los años de Putin, esa fórmula de éxito consistente en un Estado autoritario que a cambio de restaurar el orgullo nacional y subir el nivel de vida de los ciudadanos restringía el ejercicio de sus derechos y libertades.

El presidente ruso se distancia del pasado, de Gorbachov, pero sobre todo del desorden de la era Yeltsin, y apuesta por una solución global a una crisis global. La obsesión con la seguridad, el temor al aislamiento y el papel central del Estado, son tradiciones grabadas en el ADN de los dirigentes rusos, pero pese a ello Medvédev reconoce la debilidad de las instituciones y suena sincero cuando insiste en la necesidad de cooperar con el resto del mundo ante amenazas comunes. La visita a España, que inicia mañana, alentada por su amistad con el rey Juan Carlos, es parte de este esfuerzo.

La entrevista con este periódico se celebra en Gorki 9, la dacha del presidente, una residencia al oeste de Moscú, construida en la década de los cuarenta para los dirigentes comunistas y ocupada posteriormente por Yeltsin. A esta zona de bellísimos bosques nevados se llega después de muchos atascos y de cruzar los barrios más lujosos de las afueras de la capital. El ambiente es relajado, tanto que accede a comentar la metáfora que lo presenta como un joven guerrero que todavía debe "matar al león" para convertirse en el gran jefe. Se ríe. "No voy a matar al león porque le tengo el debido respeto, pero si hablamos de las tareas que tenemos que cumplir y usted equipara estas grandes tareas a dar muerte al león, entonces sí trabajaré para conseguir el objetivo: matar al león".

Pregunta. ¿Cree usted que la crisis económica global puede acabar desestabilizando a Rusia?

Respuesta. La crisis siempre crea problemas al hombre de la calle y genera tensión en la sociedad, pero no se puede decir que vaya a cambiar de forma radical la situación en el país. En primer lugar, la Rusia de hoy, su sistema económico y social, se diferencia mucho de la de hace 15 años. Entonces Rusia era débil y había perdido gran parte de su potencial económico. En los últimos años se logró cambiar esa situación, y por eso la crisis actual, a mi juicio, no desestabilizará sustancialmente a la sociedad. Pero debemos vigilar la calidad de vida del ciudadano, no podemos permitir que el nivel de vida en el país descienda al que había en los años 90. Esta es la prioridad del Estado y del Gobierno.

P. Pero, ¿va a resolver la crisis con más democratización o con menos? ¿Apretará las tuercas o al revés?

R. No estoy seguro de que la superación de la crisis esté relacionada con el desarrollo de la democracia. El problema está en otra parte, en la falta de mecanismos económicos normales que permitan superar la crisis sin pérdidas. Claro que es mejor que el Estado tenga las instituciones democráticas que le permitan tomar las decisiones correctas. Recordemos lo que pasaba en los años 30 en EE UU y en otros países, no creo que fueran los mejores ejemplos de democracia. Al contrario, en varios casos los Estados se vieron obligados a apretar las tuercas para superar la crisis. No lo digo porque vayamos a hacer lo mismo en Rusia, sino porque me parece que la superación de la crisis y el desarrollo de las instituciones democráticas son cosas separadas.

P. Hay quien, amparándose en las medidas anticrisis, busca hacer dinero.

R. De este problema he hablado en tres reuniones con la dirección de los órganos del orden público: los servicios de seguridad, el Ministerio del Interior y la fiscalía, y les dije que quienes intentan sacar partido de la crisis cometen un delito socialmente peligroso.

P. En la comunidad internacional hay preocupación con la situación de los derechos humanos en Rusia. En concreto, con los casos de periodistas asesinados que no se han resuelto, como el de Anna Politkóvskaya.

R. En cada país se pueden encontrar casos sobre los que se pueden hacer reproches mutuos sobre la observancia de los derechos humanos básicos, en el plano social, económico... No somos un país ideal. Creo que Rusia en los últimos 17 años ha recorrido un gran camino. ¿Qué derechos humanos podía haber en la URSS? Y hay que decir que España se acuerda bien de un periodo parecido y eso fue hace relativamente poco. Pero ahora la situación aquí es otra, porque nuestra Constitución funciona y garantiza los derechos humanos y libertades cívicas básicas. Hay algunos derechos elementales en los que no se ha tenido éxito, como por ejemplo la defensa del ciudadano ante la delincuencia y la defensa de la propiedad. En 2008 hubo más de 2.000 asesinatos que no han sido esclarecidos. Es una estadística penosa. Así que el perfeccionamiento de instituciones de la Justicia es una tarea que el Estado no puede postergar.

P. ¿Por qué el Kremlin le tiene tanto miedo al pueblo? ¿Por qué la oposición radical recibe siempre una negativa cuando quiere hacer un mitin en la calle? No hablamos de los comunistas, que sí reciben permiso, sino de gente como Kaspárov, los de la Otra Rusia.

R. Yo no sigo las actividades de la oposición radical en el mismo grado que seguramente las siguen ustedes, pero desde mi punto de vista es un grupo pequeño de políticos radicales, empeñados en atraer el interés hacia sí mismos. A juzgar por lo que yo veo y veo mucho, porque entro en las páginas de Internet a menudo, hacen lo que quieren, salen a la calle y gritan que hay que destituir al presidente y al Gobierno. Nadie les cierra la boca. Dicen todo lo que quieren. Pero que no intervengan en la Plaza Roja. La Plaza Roja no es sitio para ellos.

P. Pero si les han detenido en los restaurantes y antes de que pudieran intervenir en la calle.

R. Si ha habido irregularidades, habría que aclararlas. Pero dicen lo que quieren y lo dicen sin tapujos, con un lenguaje proletario directo.

P. En enero hubo una guerra del gas entre Ucrania y Rusia, donde su país perdió dinero y reputación. ¿Qué hará en la próxima crisis con Kiev?

R. En primer lugar, no cerramos el grifo, sino que Ucrania no firmó un acuerdo con nosotros y por eso no teníamos una base jurídica para suministrar el gas. De ahí que se tomara esa decisión tan difícil para nosotros, una decisión que no queríamos y que quisiéramos evitar en el futuro. El resultado fue la firma del acuerdo del 19 de enero, según el cual el suministro de gas a Ucrania se hace a precios de mercado y nuestros socios deben pagar a tiempo. Si esto no se cumple, Ucrania, según el acuerdo, deberá pasar a pagar por anticipado sus suministros. No queremos que se repita la situación anterior, pero si se niegan a pagar, tendremos que hacer algo. A la Comisión Europea le he explicado que si queremos dar garantías a todos, incluidos los consumidores europeos, debemos ayudar a Ucrania, que está al borde del colapso económico. Si vemos que no son capaces de pagar, formemos un consorcio internacional y ayudémosle con dinero. Yo creo que esto sería una salida para todos. He propuesto, además, una nueva versión de la Carta Energética, que no esté unilateralmente dirigida al servicio de los consumidores, aunque estos sean la parte más vulnerable. A veces hay que pensar en el productor y en los países de tránsito. He ordenado a nuestro Gobierno y también a nuestras principales compañías que preparen propuestas al respecto. Pronto se las entregaré a nuestros socios.

P. Cuando la petrolera rusa Lukoil mostró interés en hacerse con un paquete de Repsol, en España fueron evidentes las reticencias. ¿Falta confianza en los socios rusos?

R. Estamos interesados en que haya inversiones españolas en Rusia y que las compañías rusas vayan al mercado español e inviertan allí en los sectores más diversos. Cuanto mayor sea el nivel de inversiones, tanto mayor será el nivel de seguridad en Europa, porque si los países están vinculados por negocios comunes, nunca habrá motivo para conflictos. Sobre Lukoil y Repsol, no voy a entrar en detalles porque se trata de dos compañías privadas. Por lo que sé, era un paquete pequeño, inferior incluso al llamado de control, que no ejercía una influencia sustancial en la toma de decisiones de la compañía. Oí que a algunos esta inversión les gustaba y que otros actuaban de acuerdo con los estereotipos y la lógica del que llegan los rusos y que resultaba peligroso para la independencia del Estado, etcétera. Creo que es una lógica nociva o idiota, llámele como quiera, porque dividir a los inversores en buenos y malos, en correctos e incorrectos, es levantar un nuevo muro de Berlín en la economía.

P. EE UU ha perdido la base de Manás en Kirguizistán, crucial para la OTAN en Afganistán. ¿Puede y quiere Rusia hacer algo para compensar esta pérdida?

R. El cierre de esa base es una decisión soberana de las autoridades de Kirguizistán. Se debió a que la decisión de abrirla había sido para un par de años, pero su presencia se prolongó durante ocho y sobre esto no se habían puesto de acuerdo con EE UU. En cuanto a Afganistán, estamos interesados en activar nuestro trabajo en la región, porque vemos las amenazas de los grupos radicales que existen en Afganistán, Pakistán y otros países. Por lo que sé, el nuevo presidente de EE UU ha incluido esta tarea entre sus prioridades internacionales. Compartimos este enfoque. Y es más, estamos dispuestos a participar en la estabilización de Afganistán, recurriendo a la autoridad de organizaciones internacionales como la Organización de Cooperación de Shanghai (OCSh) [China, Kazajstán, Kirguizistán, Rusia, Tayikistán y Uzbekistán]. Todos estamos interesados en que en Afganistán haya un Estado democrático, civilizado y eficaz. Hemos pensado celebrar una conferencia sobre este tema, probablemente este año.

P. ¿Invitarán a la OTAN?

R. La OCSh bien podría hacerlo. Sus miembros son países fronterizos con Afganistán, los que más sufren del extremismo que allí existe. Toda esa corriente turbia de narcóticos y terroristas nos afecta a nosotros. Por eso vamos a discutir en la conferencia estos temas, pero en vista de que la operación se lleva a cabo en Afganistán, creo que debe haber representantes suyos.

P. Por último, ¿no le parece que el nuevo proceso contra el multimillonario Mijaíl Jodorkovski, acusado ahora de robar miles de millones de euros, aumentará la desconfianza hacia Rusia?

R. El tribunal mostró su intransigencia e independencia en el caso de Politkóvskaya cuando, a pesar de que creo que el asunto no era tan sencillo, pronunció un veredicto absolutorio al afirmar que las pruebas eran insuficientes. Por eso hay que esperar y ver cómo se desarrolla este juicio. No tiene sentido comentar un juicio antes de que haya comenzado. La consistencia de las acusaciones es responsabilidad de la fiscalía; si creen tener suficiente, que lo presenten. Y ya veremos lo que sucede en el juicio.

CE teme que las tensiones Rusia-Ucrania tengan impacto en el suministro

Bruselas, 26 feb (EFE).- La Comisión Europea (CE) indicó hoy que sigue de cerca las nuevas tensiones surgidas entre Rusia y Ucrania por el precio del gas porque "podrían tener un impacto" en el suministro hacia Europa, tal y como ocurrió a principios de año.

El consorcio ruso Gazprom ha advertido que está dispuesto a cortar de nuevo el suministro de gas hacia Ucrania (principal país de tránsito hacia la UE)si Kiev no salda una deuda pendiente de 400 millones de dólares antes del próximo día 8 de marzo.

La CE recalcó hoy que el hecho de que siga la situación de cerca no significa que vaya a intervenir en la disputa comercial más allá de cuestiones como la cumbre del 23 de marzo sobre el sistema de tránsito ucraniano.

Según indicó el portavoz comunitario de Energía, Ferrán Tarradellas, si se produjese una interrupción del suministro la Comisión actuará de acuerdo con la directiva de seguridad de suministro de gas, tal y como hizo en enero.

Esta normativa establece tres fases de intervención según la gravedad de la interrupción.

La primera en reaccionar debe ser la industria que tiene que tomar medidas para garantizar el suministro a los principales consumidores y si esto no surte efecto serán los países los que pongan medios a escala nacional.

En última instancia, se convoca al grupo de coordinación del gas, en el que están representados los estados miembros, para estudiar medidas de solidaridad entre países.

El comisario de Energía de la CE, Andris Piebalgs, consciente de que esta directiva es insuficiente, se ha comprometido a elaborar con carácter urgente una nueva normativa, recordó Tarradellas.

En relación a las infraestructuras, Bruselas subraya que las limitaciones existentes serán cubiertas con la financiación procedente del plan de recuperación económica para proyectos en el ámbito de la energía.

Sin embargo, preguntado por las dificultades que tiene esta propuesta para salir adelante, Tarradellas apuntó que se trata de una cuestión que tienen que resolver el Consejo y el Parlamento Europeo y confió en que lo hagan lo antes posible.

La CE recordó también que hay una misión de observación sobre el terreno para evaluar cualquier problema que se produzca en el suministro de gas procedente de Rusia a través de Ucrania

F.Alternativas aconseja oponerse a la entrada de Georgia y Ucrania en la OTAN

Madrid, 1 mar EFE).- La Fundación Alternativas ha aconsejado que España se oponga a la aplicación del paso previo necesario (MAP) para la adhesión de Georgia y Ucrania a la OTAN, bajo el argumento de que la situación actual de estos dos países no es la más adecuada para profundizar en el camino de la integración.

El vicepresidente ejecutivo de esta fundación es Nicolás Sartorius y entre los miembros de su patronato están, entre otros, el presidente del Gobierno, José Luis Rodríguez Zapatero; el ex jefe del Ejecutivo Felipe González; el secretario de Estado para la UE, Diego López Garrido, y la ministra de Educación, Mercedes Cabrera.

Durante la vigésima cumbre de Jefes de Estado y de Gobierno de la Organización del Tratado del Atlántico Norte (OTAN), que tuvo lugar en Bucarest en abril de 2008, se incluyó en su declaración final el acuerdo para que Ucrania y Georgia fueran en el futuro miembros de la organización.

No obstante, debido a la oposición de algunos aliados europeos, no se dio el visto bueno al paso previo necesario en el proceso de adhesión, que es la aplicación de los respectivos planes de acción para la integración -Membership Action Plan (MAP)-, tal y como era el deseo de Estados Unidos.

Por eso, en la cumbre de la OTAN que se celebrará en Estrasburgo a principios de abril se prevé que se estudie dar luz verde definitivamente a la puesta en marcha de ese paso previo para que Georgia y Ucrania acaben por integrarse en la Alianza Atlántica.

Sin embargo, la Fundación Alternativas considera que aún no es el momento por la situación interna de ambas repúblicas ex soviéticas y sus malas relaciones con Rusia, y recomienda que se retrase el asunto.

Así lo constata en un memorando sobre 'La posición española ante la posible entrada en la OTAN de Ucrania y Georgia', en el que esgrime la división territorial del Estado georgiano y la situación política ucraniana para justificar su postura contraria.

Pese a que admite que estas dos situaciones internas podrían estar resueltas en unos años, antes de la integración definitiva en la Alianza Atlántica, advierte la Fundación Alternativas de que el inicio del proceso de adhesión podría producir un efecto contrario.

Un nuevo paso en la dirección del ingreso en la OTAN podría agudizar las tensiones en el interior de ambos países, una situación que la Fundación Alternativas cree que podría enrarecer las relaciones entre Rusia y la Alianza.

Y, en este sentido, juzga necesario convencer a los aliados más reticentes de que las buenas relaciones con Moscú son muy deseables para todos, tanto desde el punto de vista económico como en lo relativo a la seguridad.

Recomienda, de ese modo, que no se dé ningún nuevo paso hasta que los problemas de Georgia y Ucrania tengan perspectivas razonables de ser resueltos.

Pero señala que no debería haber ningún inconveniente en aceptar una declaración en la que se reafirme el derecho de estos dos países a tomar sus propias decisiones y se incremente aún más la colaboración de la Alianza Atlántica con ellos.

España, a juicio de la Fundación Alternativas, debe apoyar todos los esfuerzos dirigidos a la reconstrucción y a la consolidación de las estructuras institucionales y económicas de ambos países, tanto en el seno de la OTAN como en el de la UE.

Con todo, esta entidad invita al Gobierno español a aprovechar esta discusión para ampliar el debate para plantear un escenario futuro de superación de la política de bloques en Europa y su sustitución por una colaboración entre todos los actores interesados en la seguridad del continente, incluidos EEUU y Rusia.

También sugiere la conveniencia de que España promueva, junto con otros países, la idea de que en las próximas décadas la seguridad de Rusia y la de Europa estén vinculadas como lo están sus economías y sus recursos.